любчик
ЛЮ́БЧИК, а, ч.
1. розм. Те саме, що любко́.
Не їдь, братіку [братику], не їдь, любчику! (П. Чубинський);
То була її любов, то був її любчик Павлусь (І. Нечуй-Левицький);
– Любчику, Йванку! Ци [чи] будемо в парі усе? (М. Коцюбинський);
Перед її [Роксоляниними] очима стояв перший любчик її Стефан (О. Назарук);
// Те саме, що коха́нець.
– Ой поїхав мій миленький до млина, а я собі любчика привела (з народної пісні);
– Не наші тепер це землі, а чужі. Катерина роздала їх своїм любчикам, населяє чужинцями (В. Малик);
Ізабетта ж пішла в келію до свого любчика і не раз іще водила його до себе потому на зло своїм заздрісницям (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. діал. Улюбленець.
Хлопчик був у хаті тій, син господаря, плазунчик, батьків любчик і пестій (І. Франко);
Він у долі любчик (А. Кримський).
Значення в інших словниках
- любчик — лю́бчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- любчик — див. дитина; коханий Словник синонімів Вусика
- любчик — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що любко. 2》 діал. Улюбленець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любчик — КОХА́НИЙ ім. (чоловік, якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, КОХА́НЕЦЬ рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮБКО́ розм., ЛЮ́БЧИК розм., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́Н заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк., СОЛОДЯ́ТКО фольк. Словник синонімів української мови
- любчик — Лю́бчик, -ка, -кові, -чику! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- любчик — ЛЮ́БЧИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що любко́. То була її любов, то був її любчик Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 254); — Любчику, Йванку! Ци [чи] будемо в парі усе? (Коцюб., II, 1955, .315). 2. діал. Любимчик. Хлопчик був у хаті тій, син господаря, плазунчик, батьків любчик і пестій (Фр., XI, 1952, 223). Словник української мови в 11 томах
- любчик — Лю́бчик, -ка м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! Чуб. V. 49. 2) = любисток. Вх. Лем. 433. Словник української мови Грінченка