1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

лінгвіст

Лінгві́ст, -та; -ві́сти, -тів (лат.)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лінгвіст — лінгві́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лінгвіст — [л'інгв’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. лінгвіст — -а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лінгвіст — ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець. – Дмитре Тимофійовичу, ти природжений лінгвіст. Чи не думаєш мови вивчати? – сміючись, запитав його тоді Тур (М. Словник української мови у 20 томах
  5. лінгвіст — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О. Словник синонімів української мови
  6. лінгвіст — ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець з лінгвістики; мовознавець. У своїх надзвичайно цікавих спогадах про Маркса Лафарг характеризує його як глибоко освіченого лінгвіста (Мовозн. Словник української мови в 11 томах