1. Словник української мови у 20 томах

лінгвіст

ЛІНГВІ́СТ, а, ч.

Фахівець із лінгвістики; мовознавець.

– Дмитре Тимофійовичу, ти природжений лінгвіст. Чи не думаєш мови вивчати? – сміючись, запитав його тоді Тур (М. Стельмах);

У минулому столітті відомий вчений-лінгвіст Латам дійшов висновку, що мова дравидів-аріїв (санскрит, яким було написано “Веди”) дуже споріднена зі слов'янською (Д. Білий);

У першому томі серії вміщено статті про поетів-неокласиків Миколу Зерова та Юрія Клена (Освальда Бурггардта), літературознавців Павла Зайцева та Ігоря Качуровського, лінгвіста й літературознавця Юрія Шевельова, філософів Миколу Шлемкевича та Сергія Кримського (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лінгвіст — лінгві́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лінгвіст — [л'інгв’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. лінгвіст — -а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лінгвіст — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О. Словник синонімів української мови
  5. лінгвіст — Лінгві́ст, -та; -ві́сти, -тів (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лінгвіст — ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець з лінгвістики; мовознавець. У своїх надзвичайно цікавих спогадах про Маркса Лафарг характеризує його як глибоко освіченого лінгвіста (Мовозн. Словник української мови в 11 томах