1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

месник

Ме́сник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. месник — ме́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. месник — Помститель, р. мстивець, відомститель. Словник синонімів Караванського
  3. месник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. месник — -а, ч. Той, хто мстить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. месник — МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: – Прийде месник – маю віру (П. Грабовський); – Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (А. Малишко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. месник — МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: — Прийде месник — маю віру (Граб., І, 1959, 268); — Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., III, 1957, 337); *Образно. Словник української мови в 11 томах