месник
Помститель, р. мстивець, відомститель.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- месник — ме́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- месник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- месник — -а, ч. Той, хто мстить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- месник — МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: – Прийде месник – маю віру (П. Грабовський); – Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (А. Малишко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- месник — Ме́сник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- месник — МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: — Прийде месник — маю віру (Граб., І, 1959, 268); — Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., III, 1957, 337); *Образно. Словник української мови в 11 томах