месник
МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить.
Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: — Прийде месник — маю віру (Граб., І, 1959, 268);
— Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., III, 1957, 337);
*Образно. [Жірондист:] Сі ватаги чорних, дрібних літер колись повстануть цілим дужим військом одважних месників за нашу долю (Л. Укр., II, 1951, 179);
*У порівн. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє Іскра огню великого. Тліє, не вгасає, Жде підпалу, як той месник, Часу дожидає (Шевч., І, 1951, 262).
Наро́дні ме́сники — партизани або повстанці, що ведуть визвольну боротьбу з загарбниками або гнобителями.
Слава про бессарабського народного месника, який карав панів і піклувався долею бідних, прийшла на одеські береги, принесена рибалками з Кілії, Ізмаїла і Акермана, заробітчанами з-під Тирасполя (Смолич, V, 1959, 28);
У тісному контакті з регулярними частинами при форсуванні Дніпра діяли українські партизани. У цій битві брало участь 17 тисяч народних месників (Ком. Укр., 11, 1963, 24).
Значення в інших словниках
- месник — ме́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- месник — Помститель, р. мстивець, відомститель. Словник синонімів Караванського
- месник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- месник — -а, ч. Той, хто мстить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- месник — МЕ́СНИК, а, ч. Той, хто мстить. Грає кров у Данки з серця, До ніг пада бузовіру, І мовля з зітханням тихим: – Прийде месник – маю віру (П. Грабовський); – Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (А. Малишко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- месник — Ме́сник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)