1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

моніст

Моні́ст, -та; -ні́сти, -тів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моніст — моні́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. моніст — -а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. моніст — МОНІ́СТ, а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Титуловано його [Григорія Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном, .. і .. моністом (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. моніст — МОНІ́СТ, а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Титуловано його [Григорія Сковороду] і українським Сократом, і українським Платаном, .. і.. моністом (Літ. Укр., 4.ХІІ 1962, 3). Словник української мови в 11 томах