1. Словник української мови у 20 томах

моніст

МОНІ́СТ, а, ч., філос.

Прибічник, послідовник монізму.

Титуловано його [Григорія Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном, .. і .. моністом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моніст — моні́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. моніст — -а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. моніст — Моні́ст, -та; -ні́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. моніст — МОНІ́СТ, а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Титуловано його [Григорія Сковороду] і українським Сократом, і українським Платаном, .. і.. моністом (Літ. Укр., 4.ХІІ 1962, 3). Словник української мови в 11 томах