моніст
МОНІ́СТ, а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму.
Титуловано його [Григорія Сковороду] і українським Сократом, і українським Платаном, .. і.. моністом (Літ. Укр., 4.ХІІ 1962, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моніст — моні́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- моніст — -а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- моніст — МОНІ́СТ, а, ч., філос. Прибічник, послідовник монізму. Титуловано його [Григорія Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном, .. і .. моністом (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- моніст — Моні́ст, -та; -ні́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)