1. Словник української мови в 11 томах

монізм

МОНІ́ЗМ, у, ч. Філософське вчення, що визнає першопричиною буття (всесвіту) одну основу — матерію (матеріалістичний монізм) або дух (ідеалістичний монізм); протилежне дуалізм.

Матеріалістичний монізм Спінози в тому й полягає, що він за основу всього існуючого бере матеріальну субстанцію — природу (Наука.., 4, 1958, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монізм — моні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монізм — -у, ч. Філософське вчення, що визнає першопричиною буття (всесвіту) одну основу – матерію (матеріалістичний монізм) або дух (ідеалістичний монізм); прот. дуалізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монізм — МОНІ́ЗМ, у, ч. Філософське вчення, що визнає першопричиною буття (всесвіту) одну основу – матерію (матеріалістичний монізм) або дух (ідеалістичний монізм); протилежне дуалізм. Словник української мови у 20 томах
  4. монізм — моні́зм (від грец. μόνος – один, єдиний) філософське вчення, яке бере за основу всього існуючого одне начало – матерію (матеріалістичний М.) або дух (ідеалістичний М.). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. монізм — Філософський погляд, згідно з яким природа дійсності (буття) є однорідною, отже існує тільки одна матеріальна або духовна субстанція; особлива форма м. — пантеїзм; протилежність дуалізму та плюралізму. Універсальний словник-енциклопедія
  6. монізм — МОНІЗМ (від грецьк. μόνοζ — один, єдиний) — філософський концепт, який визначає першість "одного", "єдиного" стосовно множинного (плюрального), різноманітного. Застосовується найчастіше у метафізиці, онтології, епістемології, соціальній філософії. Філософський енциклопедичний словник
  7. монізм — Моні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)