1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

мораліст

Моралі́ст, -та; -лі́сти, -тів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мораліст — моралі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мораліст — -а, ч. 1》 Особа, що проповідує сувору моральність, любить повчати. 2》 Особа, що займається питаннями моралі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мораліст — МОРАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто моралізує. Той старий, мовчазливий дід, той строгий мораліст, котрий раз у раз колов Гапці очі її власною грішною молодістю, .. був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (І. Словник української мови у 20 томах
  4. мораліст — моралі́ст (франц. moraliste) 1. Особа, що проповідує сувору моральність, любить повчати. 2. Особа, що займається питаннями моралі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мораліст — МОРАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто моралізує. Той старий, мовчазливий дід, той строгий мораліст, котрий раз у раз колов Гапці очі її власною грішною молодістю, ..був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (Фр., VII, 1951. Словник української мови в 11 томах