1. Орфографічний словник української мови

мораліст

моралі́ст

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мораліст — -а, ч. 1》 Особа, що проповідує сувору моральність, любить повчати. 2》 Особа, що займається питаннями моралі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мораліст — МОРАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто моралізує. Той старий, мовчазливий дід, той строгий мораліст, котрий раз у раз колов Гапці очі її власною грішною молодістю, .. був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (І. Словник української мови у 20 томах
  3. мораліст — моралі́ст (франц. moraliste) 1. Особа, що проповідує сувору моральність, любить повчати. 2. Особа, що займається питаннями моралі. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. мораліст — Моралі́ст, -та; -лі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мораліст — МОРАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто моралізує. Той старий, мовчазливий дід, той строгий мораліст, котрий раз у раз колов Гапці очі її власною грішною молодістю, ..був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (Фр., VII, 1951. Словник української мови в 11 томах