насмішкуватий

Значення в інших словниках

1. насмішкуватий — насмі́шкуватий прикметник Орфографічний словник української мови
2. насмішкуватий — Глузливий, посмішкуватий, смішкуватий, с. глумливий; (тонко) іронічний; (уїдливо) саркастичний; (злобно) сардонічний. Словник синонімів Караванського
3. насмішкуватий — Висмішкуватий, висмішик, глузій, глумильник, кепкувальник, насміхайленко, насміхайло, насмішливий, насмішник, пересміх, пересміхайло, пересмішкуватий, пересмішник, підсмішкуватий, підсмішливий, підсмішник, просмішник Словник синонімів Вусика
4. насмішкуватий — -а, -е. 1》 Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. 2》 Який містить, виражає, виявляє насмішку. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е. 1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. Маруся .. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (І. Нечуй-Левицький); Навіть насмішкуватий Ван Лун не відгукнувся яким-небудь жартом (В. Словник української мови у 20 томах
6. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
7. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е. 1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. насмішкуватий — Насмішкуватий, -а, -е Насмѣшливый. Чуб. І. 269. Словник української мови Грінченка