нахідка

Значення в інших словниках

1. нахідка — на́хідка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. нахідка — -и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахідка — Знахідка Словник чужослів Павло Штепа
4. нахідка — НА́ХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар'яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Я. Мамонтов); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок. Словник української мови у 20 томах
5. нахідка — НА́ХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар’яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Мам., Тв., 1962, 401); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок. Словник української мови в 11 томах
6. нахідка — Нахідка, -ки ж. Находка. Учись, сину, на старість буде як нахідка. посл. Словник української мови Грінченка