1. Великий тлумачний словник сучасної мови

нахідка

на́хідка

-и, ж.

Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахідка — на́хідка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нахідка — Знахідка Словник чужослів Павло Штепа
  3. нахідка — НА́ХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар'яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Я. Мамонтов); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок. Словник української мови у 20 томах
  4. нахідка — На́хідка, -дки, -дці; -хідки, -хідок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нахідка — НА́ХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар’яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Мам., Тв., 1962, 401); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок. Словник української мови в 11 томах
  6. нахідка — Нахідка, -ки ж. Находка. Учись, сину, на старість буде як нахідка. посл. Словник української мови Грінченка