нашийник

Значення в інших словниках

1. нашийник — наши́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. нашийник — -а, ч. 1》 Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. 2》 У дишельній упряжі без хомута – широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нашийник — НАШИ́ЙНИК, а, ч. 1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівають на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка... (О. Словник української мови у 20 томах
4. нашийник — НАШИ́ЙНИК, а, ч. 1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка… (Донч., III, 1956, 52); — Ну, ходімо вже, — і потягла [дівчина] телятко за нашийник (Тют. Словник української мови в 11 томах
5. нашийник — Нашийник, -ка м. 1) Ошейникъ. 2) Притѣснитель. Ви, може, думаєте, що я так, як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру? К. ЧР. 267. А ти завзявся муром нерушимим проти голоти вбогої стояти і від її непохибного суду людських нашийників обороняти. К. ЦН. 177. Словник української мови Грінченка