1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

обманник

Обма́нник, -ка; -нники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обманник — обма́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обманник — -а, ч. Те саме, що обманщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обманник — ОБМА́ННИК, а, ч. Те саме, що обма́нщик. — Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 84). Словник української мови в 11 томах
  4. обманник — ОБМА́ННИК, а, ч. Те саме, що обма́нщик. – Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (В. Бабляк). Словник української мови у 20 томах
  5. обманник — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм. Словник синонімів української мови
  6. обманник — Обманник, -ка м. Обманщикъ. А ти зрадник, ти обманник і тись мя обманив. Чуб. Словник української мови Грінченка