обманник

БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм., ПІДБРІ́ХУВАЧ розм. (звичайно про того, хто допомагає брехати). Довго потім гудуть-невгавають розмови очевидців, спогади свідків, перекази старих брехунів, і вже не добрати тоді — так воно було чи не так (О. Довженко); (Федір (закукурічився):) Хто? Я брехач? Бодай я сконав, як не бачив на власні очі! (Я. Галан); — Ох і брехло ж! — басом сказав хтось у залі (А. Головко); (Романюк:) Треба допомогти гостям, щоб зустрічались не з якими-небудь брехунцями, а з людьми достойними (О. Корнійчук); (Лісницький (оглянувшись):) Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський, лжець та інтриган (Л. Дмитерко); Корній Іванович вирішив: залучити до тваринників, ..до хорошого діла і цього невиправного пустобреха, залучити за всяку ціну (І. Волошин); (Семен:) Добродію, заспокойтесь. (Гавкун:) Геть к бісу, чортів підбрехачу! (В. Самійленко). — Пор. 1. обма́нник.

ОБМА́ННИК (той, хто обманює), ОБМА́НЩИК рідше, ОШУКА́НЕЦЬ розм., ДУРИЛЮ́Д розм., ДУРИ́СВІТ розм., ОШУ́СТ діал., ХАРАМА́Н діал. Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (В. Бабляк); То Цинарис, цехмістр картьожний, Фігляр, обманщик, плут безбожний З собою всіх шахраїв веде (І. Котляревський); А щоб мій лист відразу ви пізнали І ошуканцям в руки не попали, Так ось вам знак — та тілько се секрет: На листі буде підпис: Джерголет! (І. Франко); Виводити на чисту воду Тих, що народу коять шкоду: Пройдисвітів, дурисвітів, Підступників та лизунів (С. Воскрекасенко); — Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, — промовила Антошка (В. Гжицький). — Пор. 1. шахра́й.

ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст.; ШАРЛАТА́Н (неук, невіглас, що видає себе за фахівця); ШУ́ЛЕР (картяр, який у грі користується нечесними прийомами). Шахраї-підрядчики одним махом відкуповувалися тут від гріхів (О. Гончар); Я віднині не крутій, Легкий хліб шукать доволі, Буду з вами, буду в полі! (С. Олійник); В цій же Карпилівці Боровець обробив таке дільце, що прославився як аферист вищої гільдії (Ю. Мельничук); Гйотль, що звик мати справу здебільшого з кримінальними злочинцями типу Рольфа Фінка, сподівався й тут спіткати типових махлярів з чорного ринку (П. Загребельний); Коли конвоїри відійшли, Андрій невдоволено пробурмотів: — Таким жукам тільки трибунал допоможе (Ю. Бедзик); (Петро:) Я не плутяга, щоб чужим добром живитись (Панас Мирний); — Ніколи б до такого не додумався! Ви — геній. Мені здавалося, ніби я комбінатор, але ви... (В. Собко); (Жандарм:) Але се одно скажу тобі, небоже: ти на крутаря не вродився (І. Франко); Він ішов з відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з.. непоправним шарлатаном (І. Нечуй-Левицький); Лікарша мішає карти, як шулер перед гарячою грою (І. Ле). — Пор. 1. обма́нник, 1. пройди́світ.