обманник
ОБМА́ННИК, а, ч. Те саме, що обма́нщик.
— Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обманник — обма́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обманник — -а, ч. Те саме, що обманщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обманник — ОБМА́ННИК, а, ч. Те саме, що обма́нщик. – Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (В. Бабляк). Словник української мови у 20 томах
- обманник — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм. Словник синонімів української мови
- обманник — Обма́нник, -ка; -нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обманник — Обманник, -ка м. Обманщикъ. А ти зрадник, ти обманник і тись мя обманив. Чуб. Словник української мови Грінченка