1. Словник української мови в 11 томах

обманний

ОБМА́ННИЙ, а, е.

1. Який містить у собі обман (у 1 знач.); який грунтується на обмані.

Похід Корнілова не був випадковістю: він створився внаслідок обманної політики уряду Керенського.. (Ленін, 30, 1951, 2);

Трохим обманним шляхом хотів узяти в неї гроші (Шиян, Гроза.., 1956, 100).

2. Те саме, що обма́нливий 1.

Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем (Гончар, Таврія, 1952, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обманний — обма́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. обманний — [обман:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. обманний — -а, -е. 1》 Який містить обман (у 1 знач.); який ґрунтується на обмані. 2》 Те саме, що обманливий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обманний — ОБМА́ННИЙ, а, е. 1. Який містить у собі обман (у 1 знач.); який ґрунтується на обмані. Трохим обманним шляхом хотів узяти в неї гроші (А. Шиян); Поліція .. зробила кілька обманних ходів, дезорінтувала спостерігачів і безперешкодно вивезла Іполита (М. Словник української мови у 20 томах
  5. обманний — НЕПРАВДИ́ВИЙ (про слова, твердження тощо — який не відповідає правді, містить у собі неправду), БРЕХЛИ́ВИЙ розм., ЛЖИ́ВИЙ заст.; ОБМА́НЛИВИЙ, ОБМА́ННИЙ (про дані, відомості, твердження і т. ін.). Словник синонімів української мови
  6. обманний — Обма́нний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обманний — Обманний, -а, -е Обманный, обманчивый, лживый. Смерте ж моя возбранная, ой яка ж ти обманная, — чом ти мене не звістила, як до мене приходила? Грин. III. 144. Словник української мови Грінченка