1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ожинник

Ожи́нник, -ку, в -ку; -ники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ожинник — ожи́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ожинник — -а, ч. Кущі, зарості ожини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ожинник — ОЖИ́ННИК, у, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожиннику, подекуди прокидалась міднокора малина (Ю. Збанацький); Йонька .. вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  4. ожинник — ОЖИ́ННИК, а, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожинника, подекуди прокидалась міднокора малина (Збан., Над Десною, 1951, 34); Йонька вирізав добряче чубучилно і вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Тют., Вир, 1964, 437). Словник української мови в 11 томах