ожинник
ожи́нник
-а, ч.
Кущі, зарості ожини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ожинник — ожи́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ожинник — ОЖИ́ННИК, у, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожиннику, подекуди прокидалась міднокора малина (Ю. Збанацький); Йонька .. вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- ожинник — Ожи́нник, -ку, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ожинник — ОЖИ́ННИК, а, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожинника, подекуди прокидалась міднокора малина (Збан., Над Десною, 1951, 34); Йонька вирізав добряче чубучилно і вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Тют., Вир, 1964, 437). Словник української мови в 11 томах