1. Словник української мови у 20 томах

ожинник

ОЖИ́ННИК, у, ч.

Кущі, зарості ожини.

В березняку плелися колючі клубки ожиннику, подекуди прокидалась міднокора малина (Ю. Збанацький);

Йонька .. вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ожинник — ожи́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ожинник — -а, ч. Кущі, зарості ожини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ожинник — Ожи́нник, -ку, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ожинник — ОЖИ́ННИК, а, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожинника, подекуди прокидалась міднокора малина (Збан., Над Десною, 1951, 34); Йонька вирізав добряче чубучилно і вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Тют., Вир, 1964, 437). Словник української мови в 11 томах