опановувати

Значення в інших словниках

1. опановувати — засвоювати – освоювати – опановувати Схожі звучанням, але відмінні значеннєво. Засвоювати – сприймаючи щось нове, чуже, робити звичним для себе; запам’ятовувати, вивчати щось. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. опановувати — опано́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
3. опановувати — (науки) оволодівати чим, осягати, засвоювати; (силою) захоплювати, заволодівати, загарбувати, підкоряти, підпорядковувати; Р. долати, перемагати; (себе) брати в руки; (- чуття) ОХОПЛЮВАТИ, обіймати, окривати, огортати. Словник синонімів Караванського
4. опановувати — -ую, -уєш, недок., опанувати, -ую, -уєш, док., перех. і рідко неперех. 1》 Ґрунтовно засвоювати щось, оволодівати чим-небудь. || Навчатися користуватися чим-небудь. || перев. док., рідко. Зрозуміти зміст, значення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. опановувати — ОПАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що, чим. Ґрунтовно засвоювати щось, оволодівати чим-небудь. Максим опановував складні вправи на натягнутому канаті, жонглював (Д. Словник української мови у 20 томах
6. опановувати — опано́вувати / опанува́ти себе́ (рідко собо́ю). Долати вияв почуттів, емоційне піднесення, переживання і т. ін.; заспокоюватися. (Евфрозіна:) Та що ти кажеш?!... Фразеологічний словник української мови
7. опановувати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
8. опановувати — ОПАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і рідко неперех. 1. Грунтовно засвоювати щось, оволодівати чим-небудь. Словник української мови в 11 томах