опрощення

Значення в інших словниках

1. опрощення — Опрощення: — прощання [13] Словник з творів Івана Франка
2. опрощення — опро́щення іменник середнього роду в граматиці опроще́ння 1 іменник середнього роду від: опрости́тися опроще́ння 2 іменник середнього роду прощання рідко Орфографічний словник української мови
3. опрощення — [опрошчен':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
4. опрощення — -я, с. Граматичний процес, внаслідок якого слова, утворені з кількох морфем, сприймаються згодом як морфологічно нерозкладні. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. опрощення — ОПРОЩЕ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. опрости́ти, опроща́ти і стан за знач. опрости́тися, опроща́тися. Сократ шукав його [щастя] в пізнанні самого себе, Сковорода – у внутрішньому світі людини, Толстой – в опрощенні й непротивленні злу (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
6. опрощення — ОПРО́ЩЕННЯ, я, с. Граматичний процес, внаслідок якого слова, утворені з кількох морфем, сприймаються згодом як морфологічно нерозкладні. ОПРОЩЕ́ННЯ¹, я, с. Дія і стан за знач. опрости́тися, опроща́тися. Словник української мови в 11 томах
7. опрощення — Опрощення, -ня с. Прощаніе. опрощення брати, приймати з ким. Прощаться. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзжали, ми з отцем, з матіррю і з родом опрощення брали. Макс. (1849). 19. То він з своєю матіррю опрощення приймає, у чужу сторону од'їзжає. Чуб. V. 849. Словник української мови Грінченка