оце

Значення в інших словниках

1. оце — оце́ частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. оце — част. 1》 вказ. Указує на кого-, що-небудь (іноді супроводжується вказівним жестом). || Указує на предмет, що його кому-небудь дають, пропонують. || Указує на факт, подію і т. ін., що безпосередньо передували розмові. 2》 підсил. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оце — ОЦЕ́, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь (іноді супроводжується вказівним жестом). І де ходила [княжна], В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила. Оце її свята могила... (Т. Словник української мови у 20 томах
4. оце — ото́ (оце́, от і т. ін.) ще, несхв. Уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, учинків, докору комусь. (Клієнт:) А що? Він присягнув? (Римлянин у далматиці:) Ні, відступився і руки заложив. Ото ще дурість!... Фразеологічний словник української мови
5. оце — ОЦЕ́, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь (іноді супроводжується вказівним жестом). І де ходила [княжна], В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила. Оце її свята могила… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
6. оце — Оце́ нар. = отсе. Оце твої діти. Шевч. Словник української мови Грінченка