пантелик

Значення в інших словниках

1. пантелик — пантели́к іменник чоловічого роду вживається у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
2. пантелик — Збитий з пантелику — а) який спантеличився, заплутався або дезорієнтувався; б) який почав діяти нерозважливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пантелик — ПАНТЕЛИ́К, у, ч.: ◇ Збива́ти / зби́ти з пантели́ку (діал. з пли́гу) див. збива́ти; (1) Зби́тий з пантели́ку (д) див. збива́ти; Зби́тий з пантели́ку див. зби́тий; (2) Зби́то з пантели́ку (д) див. збива́ти; (3) З пантели́ку – несподіваний, раптовий. Словник української мови у 20 томах
4. пантелик — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
5. пантелик — ПАНТЕЛИ́К: ◊ Збивати (збити) з пантелику див. збивати; Збиватися (збитися) з пантелику див. збиватися; Збитий з пантелику: а) який спантеличився, заплутався або дезорієнтувався. Словник української мови в 11 томах
6. пантелик — Пантели́к, -ку м. Въ выраженіи: збити з пантелику. Сбить съ толку. Ізбий Енея з пантелику. Котл. Ен. І. 7. Зовсім збила його з пантелику. Левиц. Пов. 63. Словник української мови Грінченка