1. Словник української мови у 20 томах

пантелик

ПАНТЕЛИ́К, у, ч.:

◇ Збива́ти / зби́ти з пантели́ку (діал. з пли́гу) див. збива́ти;

(1) Зби́тий з пантели́ку (д) див. збива́ти;

Зби́тий з пантели́ку див. зби́тий;

(2) Зби́то з пантели́ку (д) див. збива́ти;

(3) З пантели́ку – несподіваний, раптовий.

Тільки прибадьорився старий, ввійшов у форму – і раптом така смерть з пантелику (І. Драч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантелик — пантели́к іменник чоловічого роду вживається у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
  2. пантелик — Збитий з пантелику — а) який спантеличився, заплутався або дезорієнтувався; б) який почав діяти нерозважливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пантелик — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
  4. пантелик — Пантели́к, -ку. Зби́ти з пантели́ку кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пантелик — ПАНТЕЛИ́К: ◊ Збивати (збити) з пантелику див. збивати; Збиватися (збитися) з пантелику див. збиватися; Збитий з пантелику: а) який спантеличився, заплутався або дезорієнтувався. Словник української мови в 11 томах
  6. пантелик — Пантели́к, -ку м. Въ выраженіи: збити з пантелику. Сбить съ толку. Ізбий Енея з пантелику. Котл. Ен. І. 7. Зовсім збила його з пантелику. Левиц. Пов. 63. Словник української мови Грінченка