пантелик
ПАНТЕЛИ́К:
◊ Збивати (збити) з пантелику див. збивати;
Збиватися (збитися) з пантелику див. збиватися;
Збитий з пантелику:
а) який спантеличився, заплутався або дезорієнтувався.
Чи то збитою з пантелику, чи то ще роздратованішою почувала вона себе після цієї сумбурної й не зовсім зрозумілої розмови (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 265);
Онися встала, звернула воли на зятеву половину й погнала їх по ріллі. Вони потягли плуга по городі, збиті з пантелику (Нечуй-Левицький, III, 1956, 201);
б) який почав діяти нерозумно.
— Ви така сама людина, як і я, лише збита з пантелику, поламана вулицею (Іван Микитенко, II, 1957, 489).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пантелик — пантели́к іменник чоловічого роду вживається у складі фразеологізму Орфографічний словник української мови
- пантелик — Збитий з пантелику — а) який спантеличився, заплутався або дезорієнтувався; б) який почав діяти нерозважливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пантелик — ПАНТЕЛИ́К, у, ч.: ◇ Збива́ти / зби́ти з пантели́ку (діал. з пли́гу) див. збива́ти; (1) Зби́тий з пантели́ку (д) див. збива́ти; Зби́тий з пантели́ку див. зби́тий; (2) Зби́то з пантели́ку (д) див. збива́ти; (3) З пантели́ку – несподіваний, раптовий. Словник української мови у 20 томах
- пантелик — збива́ти / зби́ти з пантели́ку кого. 1. Дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь. Зайчиха як почала петляти по лісі туди-сюди,— і зовсім збила їх з пантелику. Цього разу мисливці нікого не вбили (О. Фразеологічний словник української мови
- пантелик — Пантели́к, -ку. Зби́ти з пантели́ку кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пантелик — Пантели́к, -ку м. Въ выраженіи: збити з пантелику. Сбить съ толку. Ізбий Енея з пантелику. Котл. Ен. І. 7. Зовсім збила його з пантелику. Левиц. Пов. 63. Словник української мови Грінченка