1. Словник української мови в 11 томах

пантеличити

ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантеличити — пантели́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пантеличити — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  3. пантеличити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пантеличити — ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти. – Кохання шкідливе для нашої сучасності, бо воно пантеличить людину. (В. Підмогильний). Словник української мови у 20 томах