пантеличити
пантели́чити
-чу, -чиш, недок., перех., розм.
Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пантеличити — пантели́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пантеличити — див. обманювати Словник синонімів Вусика
- пантеличити — ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти. – Кохання шкідливе для нашої сучасності, бо воно пантеличить людину. (В. Підмогильний). Словник української мови у 20 томах
- пантеличити — ПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Призводити до нездатності звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; збивати з пуття; непокоїти. Словник української мови в 11 томах