панькання

Значення в інших словниках

1. панькання — па́нькання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. панькання — -я, с., розм. Дія за знач. панькати і панькатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панькання — ПА́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. па́нькати і па́нькатися. Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (І. Словник української мови у 20 томах
4. панькання — па́нькання знев. часте повторювання слів “пан”, “пані” (ст): А брудний Львів з польською мовою і вічним “паньканням” так на мене подіяв, що я затужив за Віднем, затужив за Заходом взагалі (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. панькання — ПА́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. па́нькати і па́нькатися. Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (Фр. Словник української мови в 11 томах
6. панькання — Панькання, -ня с. Няньченье, ухаживанье за кѣмъ, хлопоты съ кѣмъ. Коло неї треба панькання та біганини. Левиц. І. 317. Словник української мови Грінченка