панькання
па́нькання знев. часте повторювання слів “пан”, “пані” (ст): А брудний Львів з польською мовою і вічним “паньканням” так на мене подіяв, що я затужив за Віднем, затужив за Заходом взагалі (Шухевич)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панькання — па́нькання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- панькання — -я, с., розм. Дія за знач. панькати і панькатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панькання — ПА́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. па́нькати і па́нькатися. Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (І. Словник української мови у 20 томах
- панькання — Па́нькання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панькання — ПА́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. па́нькати і па́нькатися. Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (Фр. Словник української мови в 11 томах
- панькання — Панькання, -ня с. Няньченье, ухаживанье за кѣмъ, хлопоты съ кѣмъ. Коло неї треба панькання та біганини. Левиц. І. 317. Словник української мови Грінченка