перечити

Пере́чити, -ре́чу, -ре́чиш, -ре́чать; пере́ч, -ре́чмо, -ре́чте; пере́чачи кому, чому

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перечити — пере́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перечити — Анікати, анінікати, баламутити, баламутитися, баскаличитися, бойкотувати, брикатися, бришкатися, бунтувати, бунтуватися, відгетькуватися, відкидати (напр. Словник синонімів Вусика
  3. перечити — -чу, -чиш, недок. 1》 Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. || Заважати кому-, чому-небудь. || Протистояти кому-, чому-небудь. 2》 розм. Те саме, що суперечити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перечити — ПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. [Трохим:] Кріпись, Ганно .. Ольга коха Степана, нехай і дожида його; діждеться – нехай іде за нього, не борони їй і не переч! (М. Словник української мови у 20 томах
  5. перечити — пере́чити заперечувати (ср, ст): Доню, не переч мені. Мама ліпше знає, як то має бути (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. перечити — ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Словник синонімів української мови
  7. перечити — ПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. [Трохим:] Кріпись, Ганно.. Ольга коха Степана, нехай і дожида його; діждеться — нехай іде за нього, не борони їй і не переч! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. перечити — Пере́чити, -чу, -чиш гл. Прекословить, противорѣчить. Як ти смієш мені перечити? Я цар — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159. Словник української мови Грінченка