перечити

Значення в інших словниках

1. перечити — пере́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. перечити — Анікати, анінікати, баламутити, баламутитися, баскаличитися, бойкотувати, брикатися, бришкатися, бунтувати, бунтуватися, відгетькуватися, відкидати (напр. Словник синонімів Вусика
3. перечити — Пере́чити, -ре́чу, -ре́чиш, -ре́чать; пере́ч, -ре́чмо, -ре́чте; пере́чачи кому, чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перечити — ПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. [Трохим:] Кріпись, Ганно .. Ольга коха Степана, нехай і дожида його; діждеться – нехай іде за нього, не борони їй і не переч! (М. Словник української мови у 20 томах
5. перечити — пере́чити заперечувати (ср, ст): Доню, не переч мені. Мама ліпше знає, як то має бути (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. перечити — ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Словник синонімів української мови
7. перечити — ПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. [Трохим:] Кріпись, Ганно.. Ольга коха Степана, нехай і дожида його; діждеться — нехай іде за нього, не борони їй і не переч! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
8. перечити — Пере́чити, -чу, -чиш гл. Прекословить, противорѣчить. Як ти смієш мені перечити? Я цар — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159. Словник української мови Грінченка