перечити
ПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь.
[Трохим:] Кріпись, Ганно .. Ольга коха Степана, нехай і дожида його; діждеться – нехай іде за нього, не борони їй і не переч! (М. Кропивницький);
Озброєним людям не можна було перечити, і вози в'їхали незабаром на доріжку в ліс (О. Маковей);
* Образно. Кисіль мовчав. Губи його шепотіли: – Іди. Дай мені спокій. А очі перечили: “Не вір. Не кидай мене...” (І. Муратов);
// Заважати кому-, чому-небудь.
Парася, не підіймаючи очей, рішуче заявила батькові: – Тату, не перечте нашому щастю (Ю. Збанацький);
// Протистояти кому-, чому-небудь.
А чи могла б якась інша, нехай і не така молода й не така недосвідчена в житті дівчина, перечити молодому, дужому, як дуб, кавалерові, перечити такій силі, розуму, такому лікарському хистові? (Іван Ле).
2. розм. Те саме, що супере́чити.
Чи ж перечить ся любов Тій другій і святій любови [любові] До всіх, що ллють свій піт і кров..? (І. Франко);
– Тичина – поет-новатор. Саме як такого – любив його Коцюбинський, вітав його Горький. Проте це аж ніяк не перечить тому, що Павло Григорович глибоко, по-творчому засвоює художні традиції минулого (М. Рильський);
– Хай будує [Осадчий греблю] для тваринницької ферми, а молодь слухатиме солов'я. Одне одному не перечить (М. Чабанівський).
Значення в інших словниках
- перечити — пере́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перечити — Анікати, анінікати, баламутити, баламутитися, баскаличитися, бойкотувати, брикатися, бришкатися, бунтувати, бунтуватися, відгетькуватися, відкидати (напр. Словник синонімів Вусика
- перечити — -чу, -чиш, недок. 1》 Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. || Заважати кому-, чому-небудь. || Протистояти кому-, чому-небудь. 2》 розм. Те саме, що суперечити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перечити — Пере́чити, -ре́чу, -ре́чиш, -ре́чать; пере́ч, -ре́чмо, -ре́чте; пере́чачи кому, чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перечити — пере́чити заперечувати (ср, ст): Доню, не переч мені. Мама ліпше знає, як то має бути (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- перечити — ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Словник синонімів української мови
- перечити — ПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Заперечуючи що-небудь, не погоджуватися з кимсь, протидіяти чомусь. [Трохим:] Кріпись, Ганно.. Ольга коха Степана, нехай і дожида його; діждеться — нехай іде за нього, не борони їй і не переч! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- перечити — Пере́чити, -чу, -чиш гл. Прекословить, противорѣчить. Як ти смієш мені перечити? Я цар — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159. Словник української мови Грінченка