побільшати

Побі́льшати, -шаю, -шаєш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побільшати — побі́льшати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побільшати — -аю, -аєш. Док. до більшати. || безос.Зрости кількісно; прибути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побільшати — ПОБІ́ЛЬШАТИ, аю, аєш. Док. до бі́льшати. Не слуха [жаба]... дметься... дметься... – Що, сестро, як тобі здається, Побільшала хоч трохи я? (Л. Глібов); Вона вже виросла, набралася сили і руки побільшали (М. Словник української мови у 20 томах
  4. побільшати — ЗБІ́ЛЬШУВАТИСЯ (ставати більшим за кількістю, розміром, тривалістю і т. ін.), БІ́ЛЬШАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИСЯ рідше, ЗРОСТА́ТИ, РОСТИ́, ВИРОСТА́ТИ, ПРИРОСТА́ТИ, ПРИБУВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИСЯ розм., ПРИБІЛЬША́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. побільшати — ПОБІ́ЛЬШАТИ, аю, аєш. Док. до бі́льшати. Не слуха [жаба]… дметься… дметься… — Що, сестро, як тобі здається, Побільшала хоч трохи я? (Гл., Вибр., 1957, 45); Вона вже виросла, набралася сили і руки побільшали (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. побільшати — Побільшати, -шаю, -єш гл. Увеличиться, сдѣлаться больше, прибавиться. Мені ділечка побільшало, а здоров'ячка поменшало. Чуб. V. 591. Малі діти, мале й лихо; побільшають, — погіршають. Чуб. V. 833. Словник української мови Грінченка