повен

Значення в інших словниках

1. повен — по́вен прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. повен — (ківш) наповнений, (ущерть) заповнений, (радости) сповнений, (пахощів) насичений чим; (- зерно) не порожній, буйний; (цвіт) пишний; (комплекс) увесь; (- ім'я) не скорочений; (звіт) вичерпний, докладний; (збіг) цілковитий, абсолютний... Словник синонімів Караванського
3. повен — див. повний Словник синонімів Вусика
4. повен — див. повний. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повен — ПО́ВЕН див. по́вний. Словник української мови у 20 томах
6. повен — на весь (по́вен, по́вний) зріст. 1. зі сл. ста́ти, підвести́ся і т. ін. Випроставшись, не згинаючись. Піхота, що лежала по берегах, підвелася на весь зріст, оповита хмарами диму (О. Гончар); Іди, синку. Не гнися. На повен зріст іди (А. Крижанівський). Фразеологічний словник української мови
7. повен — ПО́ВНИЙ (ПО́ВЕН) (наповнений чим-небудь до верху, до країв; в якому є дуже багато когось, чогось), ЦІ́ЛИЙ, ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ підсил., ПОВНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., НАБИ́ТИЙ (БИТКО́М НАБИ́ТИЙ) підсил. розм. Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна!... Словник синонімів української мови
8. повен — ПО́ВЕН див. по́вний. Словник української мови в 11 томах
9. повен — Повен, -вна, -не = повний. Нарвала грушок повен хвартушок. Чуб. V. 412. Словник української мови Грінченка