повеліти
Повелі́ти, -велю́, -ли́ш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повеліти — повелі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повеліти — див. повелівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повеліти — ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти. Словник української мови у 20 томах
- повеліти — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- повеліти — ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти. Словник української мови в 11 томах
- повеліти — Повеліва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265. --------------- Повелівати см. повеліти. Словник української мови Грінченка