1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

повеління

Повелі́ння, -ння, -нню, -нням

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повеління — повелі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повеління — див. НАКАЗ. Словник синонімів Караванського
  3. повеління — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. повеління — -я, с., книжн. Категоричний наказ, вимога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повеління — ПОВЕЛІ́ННЯ, я, с., книжн. Категоричний наказ, вимога. – Що ж, Іване, – спитав тихо Підіпригора, – може, татарву пошарпаємо? – Ні! Без повеління гетьманового таке чинити не слід (Н. Рибак); Долгорукий взявся виконувати повеління царя (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  6. повеління — НАКА́З (узагалі вказівка комусь зробити, виконати що-небудь або не робити чогось), ВЕЛІ́ННЯ заст., уроч., ПОВЕЛІ́ННЯ книжн., ПРИКА́З заст., УКА́З заст. розм., РО́ЗКАЗ заст. Словник синонімів української мови
  7. повеління — ПОВЕЛІ́ННЯ, я, с., книжн. Категоричний наказ, вимога. — Що ж, Іване, — спитав тихо Підіпригора, — може, татарву пошарпаємо? — Ні! Без повеління гетьманового таке чинити не слід (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 178); Долгорукий взявся виконувати повеління царя (Літ. газ., 6.ХІ 1952, 3). Словник української мови в 11 томах
  8. повеління — Повелі́ння, -ня с. Повелѣніе. Словник української мови Грінченка