повеління

НАКА́З (узагалі вказівка комусь зробити, виконати що-небудь або не робити чогось), ВЕЛІ́ННЯ заст., уроч., ПОВЕЛІ́ННЯ книжн., ПРИКА́З заст., УКА́З заст. розм., РО́ЗКАЗ заст.; РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (у менш категоричній формі); КОМА́НДА (розпорядження, висловлене коротко і владно); ЗАГА́ДУВАННЯ розм. (розпорядження виконати якесь доручення, завдання, що дається звичайно заздалегідь). Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Григорій Тютюнник); Своїх (дітей) у нього не було — він і не женився в безкінечних учительських мандрах за велінням шкільних інспекторів (П. Козланюк); Не вам (дурням) Тарасько цей указ скомпоновав (скомпонував): Він сам розумний був, розумним і писав (П. Гулак-Артемовський); Пан не дозволяв і на годину кидати лісу, а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок); В домашнім приміщенні інженера Грекова іде оперативна нарада. Греков дає останні розпорядження (О. Довженко); Валентин повзав коліньми попід столом, а Борис тримав йому блимавку, слухняно присвічуючи то сюди, то туди по першій Вальчиній команді (О. Гончар); Ходить (Уляна) на роботу без загадування (В. Кучер).