1. Великий тлумачний словник сучасної мови

повеліти

повелі́ти

див. повелівати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повеліти — повелі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повеліти — Повелі́ти, -велю́, -ли́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. повеліти — ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. повеліти — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. повеліти — ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. повеліти — Повеліва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265. --------------- Повелівати см. повеліти. Словник української мови Грінченка