1. Словник української мови Грінченка

повеліти

Повеліва́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265.

---------------

Повелівати

см. повеліти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повеліти — повелі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повеліти — див. повелівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повеліти — Повелі́ти, -велю́, -ли́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повеліти — ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. повеліти — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. повеліти — ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти. Словник української мови в 11 томах