позичений
Пози́чений, -на, -не (від позича́ти)
пози́чений, -на, -не (від позича́ти)
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позичений — пози́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- позичений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позичати. || позичено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. позичене, -ного, с. Те, що взяли або дали в борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позичений — ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позича́ти. Треба було [Давидові] .. гроші, позичені на коня, – тридцять карбованців, – оддати Чумакові (А. Словник української мови у 20 томах
- позичений — ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позича́ти. Треба було [Давидові].. гроші, позичені на коня, — тридцять карбованців, — оддати Чумакові (Головко, II, 1957, 136); На кухні жарко горіла плитка, шумів примус... Словник української мови в 11 томах