1. Великий тлумачний словник сучасної мови

позичений

пози́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до позичати.

|| позичено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. позичене, -ного, с. Те, що взяли або дали в борг.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичений — пози́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. позичений — ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позича́ти. Треба було [Давидові] .. гроші, позичені на коня, – тридцять карбованців, – оддати Чумакові (А. Словник української мови у 20 томах
  3. позичений — Пози́чений, -на, -не (від позича́ти) пози́чений, -на, -не (від позича́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. позичений — ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позича́ти. Треба було [Давидові].. гроші, позичені на коня, — тридцять карбованців, — оддати Чумакові (Головко, II, 1957, 136); На кухні жарко горіла плитка, шумів примус... Словник української мови в 11 томах