покорм

Значення в інших словниках

1. покорм — по́ко́рм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. покорм — Їжа; материнське молоко. Словник синонімів Караванського
3. покорм — див. молоко Словник синонімів Вусика
4. покорм — -у, ч. 1》 Те, що їдять і п'ють, чим харчуються; їжа. 2》 перев. покорм. Материнське молоко. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. покорм — ПО́КО́РМ, у, ч. 1. Те, що їдять і п'ють, чим харчуються; їжа. – Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? – Будем їсти саламаху, Козацькую затираху (Л. Глібов); Вже ж без покорму та не жити! От Коник і стриба до Мурав'я (Л. Боровиковський). Словник української мови у 20 томах
6. покорм — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст. Словник синонімів української мови
7. покорм — ПО́КО́РМ, у, ч. 1. Те, що їдять і п’ють, чим харчуються; їжа. — Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? — Будем їсти саламаху, Козацькую затираху (Пісні та романси.., І, 1956, 132); Вже ж без покорму та не жити!... Словник української мови в 11 томах
8. покорм — Покорм, -му м. Молоко матери (женщины, самки). Рудч. Ск. І. 135. Мати занедужала, і в неї не стало покорму. Стор. МПр. 29. Словник української мови Грінченка