покорм

Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст., Ї́ДЖЕННЯ діал. (перев. те, що їдять люди); ТРА́ПЕ́ЗА (у монастирі). Поспєлов з Істоміним взяли рушниці і пішли полювати, щоб внести приємний додаток до корабельної їжі (З. Тулуб); Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж з неї за користь (Григір Тютюнник); Пісок, пісок, Та колючки — пожива бідного верблюда (М. Шеремет); — Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький); — Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? — Будем їсти соломаху, Козацькую затираху (пісня); Тут їли рознії потрави, І все з полив'яних мисок (І. Котляревський); І знов довгі роки упертої праці, терплячої безупинної праці мурашки, що ледве здобуває собі злиденний споживок (З. Тулуб); Забігаю в хату торбинку з їством на пасовище прихопити (О. Ковінька); — Підем у привокзальний буфет, там я вчора бачив оливки, з Греції привезли. Треба ж і нам спробувати це аристократичне їдло (М. Стельмах); Корисна в городі з'їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний); Сояшник пишний, нікчемний будяк, Все їй (бджолі) іде на пожитки (І. Манжура); Прийшов він раз обідать до Дем'яна, А у Дем'яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана (Л. Глібов); (Антон:) Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (М. Кропивницький); Було, що в себе лиш і мали заживку — горня картоплі (С. Чорнобривець); За сидження нема їдження (М. Номис); — Умивайтесь, трапеза чекає на столі (І. Микитенко). — Пор. 1. стра́ва, харчі́.

МОЛОКО́ (біла рідина, що виділяється молочними залозами жінок і самиць), МО́НЯ дит., НАБІ́Л діал., МА́ННА діал.; ДІ́ЙВО розм. (надоєне); ПО́КО́РМ розм. (материнське). Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді (М. Коцюбинський); — Моні? — питає (матуся) нас. — Мої маленькі! Ось зараз (А. Тесленко); Захарко найнявся до Присташів, щоб пасти корів.. Присташиха їх тримала аж п'ятеро задля набілу (А. Кримський); Як хто хоче приємність кому сказати — бажає добра маржині: — Аби кожда вам чинила по двоє, корови та вівці велико манни давали (Г. Хоткевич); Видоївши корову, Мотря занесла дійво до хати (М. Коцюбинський); Од журби і без харчів не стало й покорму: нічим годувать сина (О. Стороженко).