1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

полеміст

Полемі́ст, -та; -мі́сти, -тів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полеміст — -а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полеміст — полемі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. полеміст — ПОЛЕМІ́СТ, а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Серед полемістів XVI –XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. полеміст — полемі́ст (від грец. πολεμιστής – воїн) любитель, учасник полеміки, суперечник. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. полеміст — ПОЛЕМІ́СТ, а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Серед полемістів XVI-XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (Іст. укр. літ.. Словник української мови в 11 томах