1. Словник української мови у 20 томах

полеміст

ПОЛЕМІ́СТ, а, ч.

Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати.

Серед полемістів XVI –XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (з навч. літ.);

Той, що “казав”, був, звичайно, Іван Бриль, найзаядліший полеміст – завжди охочий до суперечки будь з ким, навіть зі самим собою (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полеміст — -а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полеміст — полемі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. полеміст — полемі́ст (від грец. πολεμιστής – воїн) любитель, учасник полеміки, суперечник. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. полеміст — Полемі́ст, -та; -мі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. полеміст — ПОЛЕМІ́СТ, а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Серед полемістів XVI-XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (Іст. укр. літ.. Словник української мови в 11 томах