1. Словник української мови в 11 томах

полеміст

ПОЛЕМІ́СТ, а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати.

Серед полемістів XVI-XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (Іст. укр. літ.. І, 1954, 72);

Той, що «казав», був, звичайно, Іван Бриль, найзаядліший полеміст — завжди охочий до суперечки будь з ким, навіть зі самим собою (Смолич, Мир.., 1958, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полеміст — -а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полеміст — полемі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. полеміст — ПОЛЕМІ́СТ, а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати. Серед полемістів XVI –XVII ст. підноситься велична постать Івана Вишенського, найвизначнішого українського письменника тієї епохи (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. полеміст — полемі́ст (від грец. πολεμιστής – воїн) любитель, учасник полеміки, суперечник. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. полеміст — Полемі́ст, -та; -мі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)